Перша згадка про наше село Покутинці сягає сивої давнини, десь кінця ХV століття. А першою школою, яку ще пам”ятають сторожили, була трьохкласна школа, в якій навчалися переважно хлопчики різного віку. Вчитель був один - сільський священник. Діти вчилися в школі і співали в церковному хорі. Зразу ж після перемоги Жовтневої революції 1917 року в селі для навчання дорослих був створений лікнеп ( ліквідація неписьменності). Навчалися чоловіки і жінки в так званих хатах – читальнях. Вчителі приїжджали з міста. В 1926 році в селі відкрита неповна середня школа, яка знаходилась в красивому кам’яному будинку, побудованому в центрі села ще в 1904 році. Великі світлі вікна, просторі класи. Це про неї написав сільський поет: На високому пагорбі Гарний світлий дім стоїть. Кожний день туди щоранку Дітвора мерщій спішить. Школа називалася центральною, тому що вчилися там тільки діти старших класів. А початкові класи навчалися в попівському домі, в звичайній сільській хаті. Паперу тоді було дуже мало, а тому діти початкових класів писали на графованих дошках грифелями (спеціальними пластинками). Весь період особлива увага приділялась каліграфії. В зошитах писали чорнилом і пером. Основними підручниками були: читанка, математика, буквар, задачник. На той час обов’язковою була початкова освіта ( 4 класи). Проте, навіть початкову освіту, здобували не всі, тому що були важкі матеріальні умови життя. Першим директором неповної середньої школи був Хіміч Віктор Полікарпович. Вчителі - переважно з інших сіл. Уже пізніше першими вчителями нашого села стали Токар Максим Іванович і Токар Марія Василівна. Трудове навчання викладав Нетреба Степан Петрович. Перший випуск неповної середньої школи відбувся в 1933 році. Випущено було 18 учнів. В 1940 році - дев”ятий випуск. На той час директором школи був Членов Василь Петрович. Працювала тільки початкова школа. Останнім директором неповної середньої школи був Охріменко М.З. До Великої Вітчизняної війни працювали вчителями: Хіміч В.П.- 1926-1930рр.- перший директор школи; Ростовський 1930-1933рр., Лісниченко С.Ф.,Мельник С.П, Попівший І.П., Нетреба С.П., Лотоцький І.Р. В 1944 році під час відступу німці зруйнували приміщення центральної школи. Після війни в селі відкрито семирічну школу, перший випуск якої відбувся в 1949 році. Директором на той час був Токар М.І. Школа знаходилася в пристосованому приміщенні. Це були найважчі роки в житті села і школи. Майже зовсім не було підручників, не вистачало зошитів. Учні писали на старих газетах, вчилися з однієї книжки. В 60-80 роки восьмирічну школу перетворено на школу продовженого дня. Після уроків учні під керівництвом вихователів займалися суспільно корисною працею, фізкультурою і спортом, відпочивали, працювали в гуртках за інтересами і вчили уроки. Якщо раніше підручники купували, то зараз їх дає держава кожному учневі безкоштовно на період навчання. Знаменитою подією для села було 5 грудня 1967 року. Це той день, коли відбулося відкриття нового приміщення школи. Висока двоповерхова будівля піднялася на одній з найкращих вулиць села. У школі створено всі умови для успішного навчання і виховання учнів. Школа має їдальню, бібліотеку з книжковим фондом понад 2000 книг, комп’ютер, принтер, музичний центр. В школі 9 класів, в яких нараховується 65 учнів станом на 01.09.2004 року. Учні школи є призерами районних олімпіад, конкурсів, спортивних змагань. Час іде... Знищено неписьменність і темряву, людям відрито двері до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. В 1968 – 1969 навчальному році здійснено перехід до загальної середньої освіти. З часу відкриття школи , з 1967 року і до 2004 року, вищу освіту здобули - 62 чол.; середню спеціальну - 159 чол.; середню - 84 чол. За 37 років зі стін цього приміщення школи вийшли 610 випускників, яких навчали протягом цього часу 55 вчителів; 39 колишніх випускників здобули професію вчителя, 30 - стали медиками, 28 - бухгалтерами та економістами. Із стін школи вийшли 4 наукових працівники: Лелюх Іван Корнійович - професор, доктор медичних наук, хірург-стоматолог; Лотоцький Іван Іванович - доктор економічних наук; Суходоля Анатолій Іванович - професор, доктор медичних наук; Суходоля Олександр Михайлович - кандидат технічних наук, доцент. У 90-і роки ХХ століття школа переживає чималі труднощі. Зменшується число учнів. Якщо у 1967 році переступило поріг школи 277 вихованців, то зараз навчається тільки 34. 5 грудня 2007 року школа відзначила свій 40-річний ювілей. Біля школи відкрито пам’ятник воїнам-односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни і пам’ятник В.І.Леніну.